Некролог

28 листопада освітяни Шостки, чисельні колеги, колишні учні проводять в останню путь людину, з іменем якої пов’язано важливу подію в історії розвитку освіти міста – створення Шосткинської гімназії. На 82 році пішов із життя перший директор навчального закладу Шостак Микола Федорович.

Усе своє трудове життя він присвятив освіті. Із рядового вчителя виріс до керівника галузі, потім з ентузіазмом взявся за нову справу – організацію школи нового типу. Любив називати це своєю «лебединою піснею».

Після виходу на заслужений відпочинок залишався активним членом ветеранської організації освітян. Дуже любив і цінував життя в усіх його проявах: спілкування з колишніми колегами, лижні прогулянки, подорожі велосипедом до своєї батьківщини – села Собич, де до останнього любив працювати на невеличкій присадибній ділянці.

Неподалік від батьківської садиби, на сільському погості, поряд з дружиною, за якою дуже сумував останні роки життя, упокоїться прах світлої людини Шостака Миколи Федоровича. Світла Вам пам’ять та вічний спокій, дорогий наш колего і Учитель!

20 січня 2015 року в зоні проведення антитерористичної операції героїчно загинув наш земляк – шосткинець, захисник України, розвідник 1 взводу 2 відділення розвідувальної роти 81-ї окремої десантно – штурмової бригади в/ч 4745 ЗСУ Євдокименко Іван Миколайович, 23.07.1992 року народження.

Іван навчався в ЗОШ № 5. Закінчив Шосткинських хіміко-технологічний коледж ім. І.М. Кожедуба. Був студентом 4 курсу СНАУ.

Працював на Шосткинському хлібокомбінаті та Державному науково-дослідному інституті хімічних продуктів.

Був обдарованою та творчою людиною. Багато років займався у народному духовому оркестрі «Юність» Центру естетичного виховання. Писав вірші.

Маючи активну життєву позицію, брав участь в організації акцій за єдність України та волонтерській роботі по забезпеченню українських військових.

В подальшому Іван добровільно вирішив зі зброєю в руках захищати свою країну.

В результаті пошукових робіт було встановлено, що Іван Євдокименко віддав своє життя при виконанні службового обов’язку під час деблокації Донецького аеропорту та був похований, як невідомий солдат, в місті Дніпропетровську.

Територіальна громада Шостки глибоко сумує з приводу загибелі Євдокименко Івана Миколайовича та висловлює найщиріші співчуття родині та близьким загиблого героя.

Світла пам’ять про Івана назавжди залишиться у наших серцях. Герої не вмирають! Слава Україні!

17 серпня 2014 року при штурмі блок – посту під містом Ясинувата Донецької області, в зоні проведення АТО героїчно загинув наш земляк – шосткинець, захисник України, стрілець – помічник гранатометника 95-ї аеромобільної бригади, солдат військової служби за контрактом Кондратенко Василь Олексійович, 20.12.1987 року народження.
Василь закінчив 9 класів загальноосвітньої школи № 7, далі навчався в ПТУ -19.

З грудня 2006 року вирішив зв’язати своє життя з українською армією та прийняв рішення служити за контрактом в м. Чугуєв Харківської області в роті охорони авіаційної частини, звідки починав свою військову кар’єру наш славетний земляк, тричі герой

Радянського Союзу І.М.Кожедуб.

З 16 березня 2010 року Василь служить за контрактом 95- ї окремої аеромобільної бригади в м. Житомир.
Саме в Житомирі Василь зустрів своє щастя і долю на ім’я Анна. 17 серпня 2012 року молоді побралися, будували плани на щасливе майбутнє та раділи кожному дню прожитому разом… Але не судилося…
Василь так любив свою Україну, пишався її красотою та історією! Він один з перших прийняв рішення захищати рідну землю і сміливо вирушив на передову в зону проведення антитерористичної операції.
Він часто телефонував мамі Світлані Василівні в Шостку, заспокоював її і дуже сумував за домом…
17 серпня 2014 виповнилося два роки з дня свадьби Василя та Анни. Василь зателефонував дружині, привітав її зі святом, а у другий половині дня був жаркий бій, в якому він отримав важке поранення в сонну артерію…
Шостка низько схиляє голову перед світлою пам’яттю героя Кондратенко Василя Олексійовича. Його ім’я назавжди буде вписано золотими буквами в історію рідного міста.
Висловлюємо щирі слова співчуття рідним і близьким Василя Кондратенко, який віддав своє життя при виконанні службових обов’язків, мужньо захищаючи незалежність в суверенітет України.
Вічна пам’ять Герою – шосткинцю і вічна слава! Герої не вмирають!

Вдячні Шосткинці

Мамо, не плач. Я повернусь весною.
У шибку пташинкою вдарюсь твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.

Голубко, не плач.
Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.

Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.

Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Некролог

Некролог

Некролог

Інші новини