«Зовсім інша була б річ, як би ми єдиними устами і єдиним серцем трудились над пробудженням суспільно-національної свідомості України».
П. КулішПантелеймон Олександрович Куліш ‒ український письменник, фольклорист, етнограф, мовознавець, перекладач, літературний критик, історик, видавець, громадський діяч, автор першої фонетичної абетки для української мови, яка лежить в основі сучасного українського правопису.Пантелеймон Олександрович Куліш народився 7 серпня 1819 року на хуторі поблизу містечка Вороніж Чернігівської губернії (тепер Сумська область).
Навчався у Новгород-Сіверській гімназії, де у нього пробудився інтерес до народної творчості. Молодий гімназист почав збирати народні пісні та писати власні твори.Пантелеймон Куліш жив і творив у складний час, коли нова українська література розвивалася всупереч русифікаторській політиці імперського уряду.
У 1840-1841 роках М. Максимович друкує етнографічні нариси Пантелеймона Куліша «Малорусские рассказы», а Є. Гребінка в альманасі «Ластівка» – його оповідання «Циган. Уривок казки».Важливою сторінкою в житті Пантелеймона Олександровича було довголітнє знайомство та дружба з Тарасом Шевченком. Їх єднала любов до України, народу, мови, її минулого.Найбільша любов Пантелеймона Куліша – Україна: задля неї він жив і невтомно й жертовно працював.
Саме тому й псевдонім собі обрав – Ратай, тобто селянин-трудівник, бо сам походив із селянського родоводу і всі свої сили віддав для того, щоб просвітити простих людей. Усе своє життя цей невтомний трудівник діяв, як сам визнавав, у національних інтересах, закликаючи й інших до подвижницької праці. Наполеглива й титанічна праця на благо рідного народу принесла йому славу одного з найвизначніших інтелектуалів.Святе слово – рідна мати;Єсть іще святиня Вища,Богові миліша -Рідная Вкраїна.«Святиня»У 1845 році переїхав до Петербурга, де викладав словесність. 1846 року одержав наукове відрядження за кордон.
На початку 1847 року у Варшаві його заарештовано за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві і відправлено в Тулу.
Йому заборонено писати та служити в системі освіти.Після заслання Пантелеймон Куліш розгортає активну громадську діяльність, багато пише, засновує власну друкарню.
У 1857 році виходить друком роман «Чорна рада» та «Граматика» – в якій був розроблений Пантелеймоном Кулішем правопис української мови, яким користувалися до 1917 року.До кінця життя Пантелеймон Куліш творчо працював, друкував нові твори.
Багато працював над перекладами. Переклав Біблію, майже всього Шекспіра, Ґете, Дж. Байрона. Наприкінці свого життя Пантелеймон Куліш підготував до друку поетичну збірку «Позичена кобза: Переспіви чужоземних співів», котра вийшла в Женеві 1897 року, вже по смерті поета.
Помер 14 лютого 1897 року в Мотронівці (тепер у складі села Оленівка Борзнянського району Чернігівської області).Значення Пантелеймона Куліша в розвитку української літератури і культури надзвичайно велике.
Як писав відомий літературознавець М. Жулинський: “Визначальним стимулом своєї подвижницької праці Пантелеймон Куліш вважав збереження національних традицій, розвиток української мови і культури, утвердження почуття національної самосвідомості, наповнення духовного арсеналу нації культурними здобутками світової цивілізації”.
Талант Пантелеймона Олександровича Куліша неповторний, невмирущий. Його твори озвучують в людських серцях найпотаємніші ліричні струни, утверджують високі пориви до краси і гуманізму.