Для когось – це просто чергова історична дата. Для нас – боротьба з ядерною стихією, збереження такого, як виявилось, крихкого світу від наслідків, що несуть за собою, протягом 37 років, два теплових вибухи.
Ліквідатори наслідків Чорнобильської катастрофи – як приклади мужності, самовіддачі та самопожертви. Більше 600 тисяч людей, серед яких пожежники, військові, медики, шахтарі, правоохоронці, будівельники, науковці та вчені. Всіх професій не перелічити.
Чорнобильська АЕС повинна була стати найпотужнішою, наймасштабнішою атомною станцією у світі, але, як показала історія, вона же стала епіцентром найбільшої техногенної катастрофи в історії людства та першою АЕС України, яка спинила генерування електроенергії.
Зона давно визначена, опубліковані мапи радіаційного забруднення, здійснено сотні тисяч наукових досліджень, побудовано ядерні сховища та Новий Безпечний Конфайнмент, але небезпека не минула.
ДАЗВ та підприємства йому підпорядковані за підтримки Уряду, державних установ, світової спільноти та міжнародних партнерів, розуміючи гіркі наслідки аварії, докладали максимум зусиль для того, щоб поступово, рік за роком, крок за кроком, перетворювати Чорнобильську зону на епіцентр подальшого розвитку наукової діяльності у сфері радіологічних досліджень, безпечну територію для відвідування з ознайомчою метою, природоохоронний комплекс та територію, по збереженню історично-культурної спадщини.
Чорнобильська трагедія – страшний, повчальний урок для всього людства, але, на жаль, засвоїли його не всі. 36 років потому, росія вирішила, що «может повторить». Й тоді весь світ здригнувся від варварства та невігластва російських окупантів, що віроломно вторглися в Чорнобильську зону.
росіяни хочуть бути першими й тут, в Чорнобильській зоні, вони таки досягли свого – були першими ядерними терористами, першими, у світовій історії, ядерними шантажистами та першими, хто прийшов руйнувати й своїми безглуздими діями піддавати, без перебільшення, більшу частину населення планети, загрозі нової катастрофи.
Минув рік й трохи більше після деокупації. Втрати, яких зазнала територія зони відчуження та підприємства, що на ній розташовані, є значними й потребують відновлення.
Ми, пам’ятаючи про людей, що ціною свого життя й здоров’я приборкали техногенну стихію, натхненні їх життєвим прикладом, вживаємо всіх можливих заходів для того, щоб відновити та покращити діяльність підприємств зони відчуження. Наразі підприємства зони відчуження, ЧАЕС, сховища радіоактивних відходів та відпрацьованого ядерного палива функціонують безпечно.
Дякуємо тим, хто самовіддано рятував людство у 1986 році й протягом всього періоду ліквідації. Говоримо «Вічна пам’ять» тим, хто вже пішов із життя.
Маємо зробити все, щоб у майбутньому подібні катастрофи ніколи не повторювались, а пам’ять про цих людей жила. Маємо зробити все, щоб ніколи окупанти не порушували кордони як України, так й зони відчуження.
