Сайт в режимі тестування та наповнення. Стара версія доступна за посиланням: old.shostka-rada.gov.ua

Завтра, 25 травня, Шосткинщина прощатиметься зі своїм земляком, захисником Батьківщини Московкою Андрієм Олеговичем.

24/05/23

Панахида розпочнеться о 11.00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Соборна 1-А, Садовий мікрорайон). Початок траурної церемонії – об 12.00 біля кінотеатру «Родина» (вул. Садовий бульвар, 13).

Андрій народився 5 травня 1972 року у місті Шостка, навчався у школі № 2. За словами знайомих, він був прекрасним радіоаматором, мав власну радіостанцію, охоче брав участь у багатьох радіотурнірах. Був уважним і турботливим братом і сином, чуйним другом і доброю людиною. У 2019 році чоловік одружився, і став для дружини та доньки найкращим у світі чоловіком і татом. «Поряд з Андрієм всі проблеми вирішувалися дуже швидко, а для своєї родини він був цілим Всесвітом», – згадують рідні. Тривалий час чоловік працював на одному з провідних місцевих підприємств, спеціалістом з монтажу та експлуатації систем сигналізації. З перших днів Майдану у 2013 році він був у самому вирі подій, виборюючи гідне майбутнє для своєї країни, виносив на руках поранених героїв Небесної сотні. У 2015 році став до лав ЗСУ, перебуваючи у найгарячіших місцях Донецької та Луганської областей. Завжди з шаною та вдячністю згадував свого командира – Віталія Гуляєва, під головуванням якого отримав військові навички. Повномасшатбне вторгнення рашистів Андрій Олегович зустрів на відомій трасі Кіпті-Бачівськ, де одним з перших зійшовся з ворогом у боротьбі. Фронтові побратими згадують Андрія Московку як відповідального військовослужбовця, надійного друга, який завжди був готовий підставити плече, протягнути руку допомоги, підтримати добрим словом. Нагороджений численними грамотами, подяками та військовими відзнаками: – Відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції». – Почесним нагрудним знаком начальника Генерального штабу – Головнокомандувача збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі». – Відзнакою Начальника Генерального Штабу Збройних сил України «Учасник АТО». – Медаллю «За оборону рідної держави». – Пам’ятною медаллю «За відданість Україні. Герой України Кульчицький». В короткі часи відпочинку чоловік мріяв про ПЕРЕМОГУ та власний заміський будинок… Але війна зруйнувала долю ще однієї сім’ї. Справжній патріот і воїн народився напередодні 6 травня, коли українці відзначають День мотопіхотних військ України, а помер наш земляк на День вишиванки… Саме тому родина загиблого планує покласти поряд з Андрієм до труни його новеньку вишиванку. Дізнавшись чорну новину, згодом дружина Олена присвятила коханому чоловіку наступні рядки: Вже від крові стогне земля, За тобою і небо ридає. Доня все ще чекає дзвінка, А тебе вже між нами немає. Рідна хата і рідний поріг… Заночуєш ти тут вже востаннє, За майбутнє ти наше поліг, Ми вклонились тобі на прощання. Плачуть всі: і дорослі, й малі, Туга й жаль нам серця розриває. Горе нам, горе нашій землі! Війна кращих синів забирає. Ти далеко. Вже десь в висоті. Добрим воїном будеш у Бога. Вічна слава, коханий, тобі! Жаль, коротка життєва дорога… Висловлюємо глибоке співчуття всім, хто знав і любив Героя. Схиляємо голови перед його подвигом і подвигом його родини. Молимося за упокій душі Воїна Світла та за перемогу України!