День пам’яті жертв Бабиного Яру традиційно проводиться наприкінці вересня – у дні, коли почалися масові розстріли, і присвячується всім загиблим в роки окупації Києва, людям різних національностей та конфесій, військовополоненим, українським патріотам, мирним жителям міста. Під час німецької окупації Києва у 1941–1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів нацистськими окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та ромів за етнічною ознакою.
19 вересня 1941 року Київ захопила німецька армія, а через 9 днів окупаційна влада наказала євреям міста зібратися вранці 29 вересня в урочищі Бабин Яр на північно-західній околиці Києва. 29 та 30 вересня німецькі солдати розстріляли у Бабиному Яру понад 33 тисячі євреїв Києва. Десятки киян, ризикуючи своїм життям, переховували у власних домівках євреїв, що залишилися у місті.
Упродовж двох наступних років страти у Бабиному Яру відбувалися по вівторкам і п’ятницям. і тривали аж до звільнення Києва від окупації. У 1941–1943 роках у Бабиному Яру розстріляли 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу разом із чоловіком.10 січня 1942 року було страчено близько 100 матросів і командирів Дніпровського загону Пінської військової флотилії, а 18 лютого 1943 року – трьох футболістів київського «Динамо»: Миколу Трусевича, Івана Кузьменка та Олексія Клименка.
Загалом там загинуло, за різними оцінками, не менше ста тисяч осіб.
В спеціально створеному національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр» нараховується 25 пам’ятників, меморіальних знаків та споруд. Кожного року у вересні до них лягають вінки і свіжі квіти. Сюди приходять пом’янути близьких і далеких родичів, приїздять з різних куточків світу. І ми нині вклоняємося їм, щоб ще раз згадати страхіття жорстокої війни . Це нас надихає на дії – не допустити повторення цієї катастрофи, стояти на варті миру.