Листом від 18.06.2015 р. № 22001/7/99-99-17-03-01-17 Державна фіскальна служба України для однозначного тлумачення та застосування норм Закону України від 08 липня 2010 року №2464 – VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) надала роз’яснення щодо фінансової та адміністративної відповідальності страхувальників, які своєчасно не нарахували єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата.
З 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №77-VIІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці», яким внесено зміни до Закону №2464, зокрема, частини п’яту та шосту статті 8 Закону № 2464 доповнено абзацом, відповідно до якого, у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом па місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника. Умовою застосування зазначеної норми є перебування найманого працівника у трудових відносинах повний календарний місяць.
Вимоги щодо нарахування єдиного внеску не менше мінімального розміру не стосуються:
винагород за договорами цивільно-правового характеру;
заробітної плати з джерела не за основним місцем роботи;
заробітної плати працівника інваліда, який працює на підприємстві, установі або в організації, де застосовується ставка 8,41 %;
заробітної плати працівників підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % та суми витрат на оплату праці встановлюється у розмірі 5,2 % визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску;
заробітної плати працівників підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 % загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 % та суми витрат на оплату прані встановлюється у розмірі 5,5 % визначеної пунктом 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 бази нарахування єдиного внеску для працюючих інвалідів;
працівників, яким надано відпустки без збереження заробітної плати на період проведення антитерористичної операції у відповідному населеному пункті, з урахуванням часу, необхідного для повернення до місця роботи, але не більш як сім календарних днів після прийняття рішення про припинення антитерористичної операції (п.18 ч.1 ст.25 Закону України від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР «Про відпустки»).
Отже, застосування норм частин п’ятої та шостої статті 8 Закону № 2464 є обов’язковим для усіх платників єдиного внеску, крім зазначених вище, виключень.
Якщо єдиний внесок до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, своєчасно не нараховано, виникає необхідність зробити таке донарахування та відобразити у додатку 4 до Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування до фіскальних органів до Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435 (далі – Порядок). Донарахувания до мінімальної заробітної плати у додатку 4 передбачено рядками 6.1.1, 6.1.2, 6.1.3 та 6.1.8. При цьому обов’язково зазначається зміст помилки, вказується період, в якому виявлено помилку, та вид виплати, на яку своєчасно не нараховано єдиний внесок. За наявності декількох описується кожна з помилок.
Пунктом 3 частини одинадцятої статті 25 Закону №2464 передбачено фінансову відповідальність за донарахувания фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску – накладення штрафу у розмірі 10 % зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 % суми донарахованого єдиного внеску. Підставою для прийняття такого рішення є акт (документальної або камеральної перевірки) фіскального органу (крім коригувань по тимчасовій втраті працездатності).
Водночас, відповідно до статті 26 Закону №2464 і а статті 1651 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадові особи підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичні особи-підприсмці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, несуть відповідальність за порушення порядку нарахування єдиного внеску.
Такі порушення тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за таке правопорушення, тягнуть за собою накладення штрафу від сорока до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, страхувальник, який своєчасно не нарахував єдиний внесок до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата, несе фінансову та адміністративну відповідальність відповідно до чинного законодавства.
Щодо оподаткування поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника
Державна фіскальна служба України розглянула лист <…> щодо оподаткування поворотної фінансової допомоги, отриманої від засновника, та нарахування умовних відсотків у разі її неповернення протягом 365 днів і повідомляє.
Відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі – Кодекс) поворотна фінансова допомога – сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов’язковою до повернення. Законом України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII “Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи”, який набрав чинності з 01.01.2015 р., розділ III “Податок на прибуток підприємств” Кодексу викладено у новій редакції.
Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Кодексу об’єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.
Відповідно до п. 18 підрозділу 4 розділу XX “Перехідні положення” Кодексу за операціями, по яких витрати для цілей оподаткування податком на прибуток до 1 січня 2015 року визначалися за датою перерахування коштів на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку, і станом на 1 січня у платника податку була наявна кредиторська заборгованість за такими операціями, при розрахунку об’єкта оподаткування сума коштів, що була перерахована на банківський рахунок або в касу контрагента платника податку після 1 січня 2015 року, зменшує фінансовий результат до оподаткування.
Отже, починаючи з 01.01.2015 р. проводиться зменшення фінансового результату до оподаткування на суму поверненої поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку до 01.01.2015 р. від осіб, які не є платниками податку на прибуток, та включеної до складу доходів при визначенні об’єкта оподаткування податком на прибуток до цієї дати. (ЛИСТ від 18.06.2015 р. N 12810/6/99-99-19-02-02-15).