Прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці” (далі – Закон N 77), який набрав чинності з 01 січня 2015 року, є важливим кроком у реформуванні сплати єдиного внеску.

Так, пунктом 3 розділу ІI “Прикінцеві та перехідні положення” Закону N 77 платникам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 1 частини 1 статті 4 Закону N 2464 (тобто для роботодавцям), надається право на зниження навантаження на фонд оплати праці.

Отже, на зниження ставки єдиного внеску мають право роботодавці:

підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців) (далі – Реєстр), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

фізичні особи-підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, або за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності згідно з відомостями з Реєстру).

Застосування понижуючого коефіцієнта можливе тільки до ставок єдиного внеску, визначених частиною 5 статті 8 Закону N 2464.

Тобто, роботодавці застосовують понижуючий коефіцієнт до розміру єдиного внеску, який визначається відповідно до класів професійного ризику виробництва (від 36,76 відс. – для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. – для 67 класу професійного ризику виробництва) таких роботодавців.

Щодо розміру та умов застосування понижуючого коефіцієнта.

Єдиний внесок для роботодавців зменшується з 41 відс. до 16,4 відс., якщо вони відповідатимуть таким умовам:

1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 раза або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 раза або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнта 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому разі коефіцієнт не може бути менше 0,4);

2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;

3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;

4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.

Статтею 8 Закону України від 28 грудня 2014 року N 80-VIII “Про Державний бюджет України на 2015 рік” мінімальну заробітну плату у 2015 році встановлено у місячному розмірі: з 01 січня – 1218,00 гривень, з 01 грудня – 1378,00 гривень.

Таким чином, тільки при одночасному дотриманні всіх зазначених умов роботодавець отримує право на застосування до ставки єдиного внеску понижуючого коефіцієнта, який в 2015 році може становити від 0,4 до 0,99 залежно від того, наскільки збільшилась база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, порівняно із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік.

Оскільки необхідне порівняння із загальною середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, застосовувати понижуючий коефіцієнт зможуть лише платники, які вели діяльність і нараховували заробітну плату протягом усього 2014 року.

Щодо дотримання першої умови.

Під загальною базою нарахування єдиного внеску за місяць слід розуміти загальну суму нарахованої у місяці заробітної плати, з якої сплачується єдиний внесок.

Так, підприємство віднесено до 23 класу (умовно) професійного ризику виробництва, розмір єдиного внеску у вигляді нарахування складає 37,26 відс., діяльність провадилася цілий рік, при цьому загальна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік склала 1 500 000 грн., середньомісячна база нарахування єдиного внеску за 2014 рік – 125 000 грн. (1 500 000/12 міс. = 125 000 гривень).

Якщо загальна база нарахування єдиного внеску за січень 2015 року у підприємства дорівнює 195 000 грн., то понижуючий коефіцієнт становить 125 000 грн. / 195 000 грн. = 0,64.

Отже, підприємство має право застосувати ставку єдиного внеску в розмірі 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64), а до доходів у вигляді винагороди за цивільно-правовими договорами – у розмірі 22,21 відс. (34,7 відс. х 0,64).

Щодо дотримання другої та четвертої умов.

Для дотримання умови щодо збільшення у відповідному місяці 2015 року мінімум на 30 відсотків середньої заробітної плати по підприємству порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік також необхідно порівняти середню заробітну плату на підприємстві за поточний місяць із середньою заробітною платою, на яку нараховується єдиний внесок по підприємству за 2014 рік.

Середня заробітна плата по підприємству в певному місяці 2015 року визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок в цьому місяці, на кількість працівників, яким вона нарахована.

Середня заробітна плата по підприємству за 2014 рік визначається шляхом ділення загальної нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок на підприємстві за 12 місяців, на середню кількість працівників, яким нараховувалася заробітна плата в 2014 році.

Наприклад, загальна сума нарахованої заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок всім працівникам підприємства, в січні 2015 року склала 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 році склала: 195 000 грн. / 40 чол. = 4 875,00 гривень.

Припустимо, що за весь 2014 рік всім працівникам було нараховано заробітну плату в розмірі 1 500 000 грн. У 2014 році на підприємстві працювало 35 осіб, при цьому підприємство нараховувало працівникам зарплату протягом усіх 12 місяців року.

Визначимо середню заробітну плату по підприємству за 2014 рік: 1 500 000 грн./12 місяців/35 працівників = 3 571,43 грн.

Тепер визначимо, як виросла середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року порівняно з 2014 роком: 4 875,00 грн./3 571,43 грн. = 1,36.

Отже, середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року збільшилася на 36 відс. порівняно з 2014 роком, підприємство виконало умову щодо збільшення середньої заробітної плати по підприємству мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік (36 відс. > 30 відс.).

Крім того, оскільки середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року склала 4 875,00 грн., підприємство виконало й умову щодо середньої заробітної плати не менше 3 мінімальних заробітних плат, тобто у січні 2015 року має бути не менше 3 654,00 грн. (1 218 грн. х 3).

Щодо дотримання третьої умови.

Під середнім платежем на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта розуміється середня сума єдиного внеску, нарахованого роботодавцем на базу нарахування єдиного внеску в поточному місяці, в розрахунку на одного працівника, розрахована за ставкою єдиного внеску з урахуванням понижуючого коефіцієнта.

Понижуючий коефіцієнт, який може застосувати підприємство, виходячи з даних про збільшення заробітної плати на підприємстві у січні 2015 порівняно з 2014 роком, становить 0,64. Підприємство віднесено до 23 класу професійного ризику виробництва, ставка єдиного внеску у вигляді нарахування становить 37,26 відсотка. З урахуванням понижуючого коефіцієнта ставка єдиного внеску дорівнює 23,85 відс. (37,26 відс. х 0,64). Загальна сума нарахованої заробітної плати всім працівникам підприємства в січні 2015 року (база нарахування єдиного внеску) становить 195 000 грн. На підприємстві в цьому місяці працювало 40 працівників. Середня заробітна плата по підприємству в січні 2015 року складала 4 875,00 гривень.

Середній платіж єдиного внеску на одну застраховану особу після застосування понижуючого коефіцієнта складає: 4 875,00 грн. х 23,85 відс. = 1 162,69 гривень.

Середній платіж на одного працівника після застосування понижуючого коефіцієнта перевищив встановлену величину (1 162,69 грн. > 700 грн.), підприємством виконано ще одну умову.

Таким чином, оскільки виконано всі умови, встановлені пунктом 3 розділу ІI Закону N 77, підприємство має право на застосування понижуючого коефіцієнта.

Разом з тим повідомляємо, що з 01 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону N 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ

23.03.15 №9843/7/99-99-17-03-01-17

Про надання роз’яснення (щодо понижуючого коефіцієнта з ЄСВ)

 

Прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII  «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» (далі – Закон № 77), який набрав чинності з 01 січня 2015 року та надав роботодавцям право на застосування коефіцієнта понижуючої ставки єдиного внеску, стало значним кроком у реформуванні сплати  єдиного внеску.

Проте умови, визначені Законом № 77, виявилися обтяжливими для більшості платників єдиного внеску.

З метою залучення більшої кількості платників єдиного внеску до застосування понижуючого коефіцієнта народними депутатами України спільно з Державною фіскальною службою України розроблено зміни до Закону України від 08 липня 2010 року № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464), які внесено Законом України від 02 березня 2015 року № 219 – VІІІ «Про внесення змін до розділу VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці)», який набрав чинності з 13 березня 2015 року.

Розділ VІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 доповнено новим пунктом 9⁵, згідно з яким платники єдиного внеску до      31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту першого частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі – Коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:

а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу у звітному місяці (далі – БН(зо)) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі – СмБН(зо)2014);

б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці (далі – СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі – СмП(зо)2014);

в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі – СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464.

Коефіцієнт щомісячно обчислюється платниками самостійно за такою формулою:

Коефіцієнт = СмБН(зо)2014/ БН(зо),

де:

СмБН(зо)2014 – середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу – це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок/кількість звітних місяців платника у 2014 році/СмК(зо)2014;

БН(зо) – база нарахування єдиного внеску на одну застраховану особу за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовим договором, це сума нарахованої заробітної плати, винагород за виконану роботу (надані послуги) за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, на яку нараховується єдиний внесок у звітному місяці 2015 року/кількість застрахованих осіб платника у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати;

СмК(зо)2014 – середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік – це сумарна кількість застрахованих осіб, яким нараховані виплати у кожному місяці у 2014 році / кількість звітних місяців платника у 2014 році;

СмП(зо)2014 – середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році – це сума нарахованого єдиного внеску за 2014 рік/кількість звітних місяців платника у 2014 році/СмК(зо)2014;

СП(зо)м – середній платіж на одну застраховану особу у звітному місяці – це сума нарахованого єдиного внеску у звітному місяці  2015 року/кількість застрахованих осіб у звітному місяці 2015 року, яким нараховані виплати.

Якщо в результаті розрахунку Коефіцієнта його значення складає менше ніж 0,4, то платник застосовує Коефіцієнт 0,4.

Коефіцієнт застосовується в тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи.

Коефіцієнт не застосовується платниками єдиного внеску, вказаними у абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, які виплачують грошове забезпечення.

Розрахований Коефіцієнт та розмір єдиного внеску зазначаються з трьома знаками після коми.

При розрахунку Коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, яка подається відповідно до вимог цього Закону.

У разі застосування Коефіцієнта платник єдиного внеску зазначає про це у звіті.

Платник єдиного внеску, що застосував Коефіцієнт та не сплатив нарахований єдиний внесок у встановлені Законом строки, позбавляється права в майбутньому застосувати Коефіцієнт до повної сплати такої недоїмки (боргу). Право на застосування Коефіцієнта поновлюється з місяця, в якому сплачено таку недоїмку (борг).

З 01 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.

Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.

Розглянемо основні відмінності між Законом № 77 та Законом № 219 в частині застосування понижуючого коефіцієнта:

Платники єдиного внеску, які мають право застосувати понижуючий коефіцієнт:

 

Закон № 77	Закон № 219	Відмінність
визначені в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10, тобто:	визначені в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому (крім платників, які виплачують грошове забезпечення) пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, тобто:	Виключено платників, зазначених у статті 10 Закону № 2464 (тобто платників, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування) ; Надано можливість застосовувати понижуючий коефіцієнт платникам єдиного внеску, визначеним в абзацах четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 2464, (тобто особам, які провадять незалежну професійну діяльність, та фізичним особам, які  використовують найману працю, а також підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами).
підприємства, установи  та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;	підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;	Без змін
фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців);	фізичні особи – підприємці, зокрема ті, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством про працю, чи за цивільно-правовим договором (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою – підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців);	Без змін
особи, зазначені у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464;		Виключено
члени фермерського господарства, особистого селянського господарства;		Виключено
громадяни України, які працюють за межами України;		Виключено
особи, які досягли 16-річного віку та не належать до платників єдиного внеску.		Виключено
	фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи, які використовують працю інших осіб на умовах трудового договору (контракту).	Доповнено
	підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами.	Доповнено

База нарахування єдиного внеску, до якої застосовується понижуючий коефіцієнт:

Закон № 77	Закон № 219	Відмінність
При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону         № 2464.	При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, оплати допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами.
Понижуючий коефіцієнт застосовується до ставок, встановлених частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464:
Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (тобто для роботодавців) (крім абзацу сьомого) (тобто крім підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 (тобто сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці») бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності (від 36,76 відс. для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. для 67 класу професійного ризику виробництва)	Єдиний внесок для платників, зазначених у пункті 1 (тобто для роботодавців) (крім абзацу сьомого) (тобто крім платників, які виплачують грошове забезпечення) частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у відсотках до визначеної абзацом першим пункту 1 частини першої статті 7 Закону № 2464 (тобто сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці») бази нарахування єдиного внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності          (від 36,76 відс. для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. для 67 класу професійного ризику виробництва)	Без змін
Для бюджетних установ (єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3 відсотка визначеної бази нарахування).	Для бюджетних установ (єдиний внесок встановлюється у розмірі     36,3 відсотка визначеної бази нарахування).	Без змін
Для платників, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, (єдиний внесок встановлюється у розмірі 45,96 відсотка визначеної бази нарахування).	Для платників, які використовують працю найманих працівників із числа осіб льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілоти, штурмани, бортінженери, бортмеханіки, бортрадисти, льотчики-наглядачі) і бортоператорів, які виконують спеціальні роботи в польотах, (єдиний внесок встановлюється у розмірі 45,96 відсотка визначеної бази нарахування).	Без змін
Винагорода за цивільно-правовими договорами для роботодавців, крім тих, які виплачують грошове забезпечення, (єдиний внесок встановлюється у розмірі 34,7 відсотка).	Винагорода за цивільно-правовими договорами для роботодавців, крім тих, які виплачують грошове забезпечення, (єдиний внесок встановлюється у розмірі     34,7 відсотка).	Без змін
Відокремлений підрозділ юридичної особи (філія або представництво), розрахунки з оплати праці якого проводяться нецентралізовано, під час визначення розміру єдиного внеску відноситься до того виду економічної діяльності, якому відповідає його діяльність (від 36,76 відс. для 1 класу професійного ризику виробництва до 49,7 відс. для 67 класу професійного ризику виробництва).	Відокремлений підрозділ юридичної особи (філія або представництво), розрахунки з оплати праці якого проводяться нецентралізовано, під час визначення розміру єдиного внеску відноситься до того виду економічної діяльності, якому відповідає його діяльність (від 36,76 відс. для 1 класу професійного ризику виробництва до          49,7 відс. для 67 класу професійного ризику виробництва).	Без змін
На період до 1 січня 2023 року для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) (розмір єдиного внеску встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної бази нарахування єдиного внеску).	На період до 1 січня 2023 року для підприємств суднобудівної промисловості (клас 30.11 група 30.1 розділ 30, клас 33.15 група 33.1 розділ 33 КВЕД ДК 009:2010) (розмір єдиного внеску встановлюється у розмірі 33,2 відсотка визначеної бази нарахування єдиного внеску).	Без змін
	Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами (єдиний внесок встановлюється у розмірі     33,2 відсотка визначеної бази нарахування).	Доповнено

Умови застосування Коефіцієнта:

Закон № 77	Закон № 219	Відмінність
Показники розраховувались  виходячи з показників в цілому по платнику	Показники розраховуються виходячи з даних на одну застраховану особу	Конкретизація по одній застрахованій особі
1) загальна база нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода за цивільно-правовими договорами, в 2,5 рази або більше перевищує загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік; або якщо загальна база нарахування єдиного внеску не перевищує в 2,5 рази, або більше загальну середньомісячну базу нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік, то платник замість коефіцієнту 0,4 застосовує коефіцієнт, що розраховується шляхом ділення загальної середньомісячної бази нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік на загальну базу нарахування єдиного внеску за місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід) та/або винагорода, за цивільно-правовими договорами (але в будь-якому випадку коефіцієнт не може бути менше 0,4);	а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (надалі – БН(зо)) збільшилась на 20 і більше відсотків у порівнянні з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу    (надалі – СмБН(зо)2014);	Для набуття права на застосування понижуючого коефіцієнта платнику єдиного внеску необхідно збільшити базу нарахування єдиного  внеску в розрахунку на одну застраховану особу мінімум на 20 відсотків.
2) середня заробітна плата по підприємству збільшилася мінімум на 30 відсотків порівняно з середньою заробітною платою за 2014 рік;		Виключено
3) середній платіж на одну застраховану особу після застосування коефіцієнта складе не менше ніж 700 гривень;	б) після застосування Коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі – СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі – СмП(зо)2014);	Надано можливість платникам, які виявили бажання застосувати понижуючий коефіцієнт, підвищити заробітну плату найманим працівникам, при цьому середньомісячний платіж на одну застраховану особу залишається на минулорічному рівні.
4) середня заробітна плата по підприємству складе не менше трьох мінімальних заробітних плат.		Виключено
	в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати не перевищує 200 відс. середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (надалі – СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону	Доповнено

  

Норма Закону, яка буде діяти з 01.01.2016:

Закон № 77	Закон № 219	Відмінність
З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою статті 8 та статтею 10 Закону         № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому та третьому пункту 1 частини першої статті 4 та статті 10 Закону № 2464, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.	З 1 січня 2016 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, ставки єдиного внеску, встановлені частиною п’ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону № 2464 для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту першого частини першої статті 4 Закону      № 2464, застосовуються з коефіцієнтом 0,6.	Вилучено платників, зазначених в статті 10 Закону № 2464 (тобто платників, які беруть добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування) ; Надано можливість застосовувати понижуючий коефіцієнт платникам єдиного внеску визначених в абзацах четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 Закону        № 2464, (тобто особам, які провадять незалежну професійну діяльність та фізичним особам, які  використовують найману працю, а також підприємствам, установам, організаціям, фізичним особам, які використовують найману працю, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв’язку з вагітністю та пологами).

Законом № 219 надано можливість застосовувати понижуючий коефіцієнт платникам, які були утворені або розпочали фінансово-господарську діяльність протягом 2014 року. Для розрахунку таких показників, як:

СмБН(зо)2014 – середньомісячна база нарахування єдиного внеску платника у 2014 році в розрахунку на одну застраховану особу;

СмК(зо)2014 – середньомісячна кількість застрахованих осіб платника за 2014 рік;

СмП(зо)2014 – середньомісячний платіж на одну застраховану особу у 2014 році.

Використовуються дані з урахуванням кількості звітних місяців у   2014 році, тобто, у разі, якщо платником єдиного внеску здійснено нарахування заробітної плати та/або винагороди за цивільно-правовими договорами хоча б в одному місяці 2014 року та дотримано умов, визначених Законом № 219, він має право на застосування понижуючого коефіцієнта. У разі застосування Коефіцієнта платник здійснює розрахунки показників пропорційно кількості звітних місяців 2014 року.

З огляду на те, що Закон № 219 набув чинності у березні 2015 року, то визначені ним умови для застосування понижуючого коефіцієнта застосовується до доходів, нарахованих за весь цей місяць.

Водночас Законом № 219 визначено, що понижуючий коефіцієнт застосовується у тому числі при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи, тобто за місцем роботи за сумісництвом роботодавець має право застосувати знижувальний коефіцієнт до ставки єдиного внеску, згідно з якою оподатковується дохід сумісника.

Понижуючий коефіцієнт не застосовується до:

ставки єдиного внеску для платників, які виплачують грошове забезпечення (34,7 відс.);

ставки єдиного внеску для підприємств, установ, організацій для працюючих інвалідів (8,41 відс.);

ставки єдиного внеску для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС        (5,3 відс.);

ставки єдиного внеску для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів (5,5 відс.);

всіх ставок єдиного внеску у  вигляді утримання (3,6 відс., 6,1 відс., 2,6 відс., 2 відс., 2,85 відс.).

Законом № 219 визначено, що якщо в результаті розрахунку понижуючого коефіцієнта його значення становить менше 0,4, то платник застосовує коефіцієнт 0,4.

Розрахований коефіцієнт і розмір (ставка) єдиного внеску вказуються з трьома знаками після коми.

При розрахунку понижуючого коефіцієнта показники за 2014 рік визначаються на підставі звітності платника єдиного внеску, поданої відповідно до вимог Закону № 2464.

 

ДЕРЖАВНА ФІСКАЛЬНА СЛУЖБА УКРАЇНИ

ЛИСТ від 28.04.2015 р. N 15273/7/99-99-17-03-01-17

Про надання роз’яснення (щодо ЄСВ)

Державна фіскальна служба України надає роз’яснення щодо застосування понижуючого коефіцієнта при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця.

Згідно з частиною 1 ст. 115 Кодексу законів про працю та частиною 1 статті 24 Закону України від 24 березня 1995 року N 108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата виплачується регулярно в робочі дні у строки, установлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів — представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

Частиною 8 статті 9 Закону України від 08 липня 2010 року N 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», із змінами та доповненнями (далі — Закон N 2464), встановлено обов’язок роботодавців під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у встановлені терміни або за результатами звірки платника з органом фіскальної служби за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй.

Розміри єдиного внеску для кожної категорії платників встановлено статтею 8 Закону N 2464.

Таким чином, якщо платником за звітний місяць виконано умови застосування понижуючого коефіцієнта, передбачені Законом України від 02 березня 2015 року N 219-VIII «Про внесення змін до розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», то і застосування коефіцієнта до ставки єдиного внеску при нарахуванні і виплаті заробітної плати за першу половину звітного місяця буде правомірним. Якщо ж при остаточному розрахунку виявиться, що умови для застосування понижуючого коефіцієнта до розміру єдиного внеску у звітному місяці не виконано, то відповідно застосування зниженої ставки до авансових внесків не є правомірним.

У разі несплати, неповної сплати або несвоєчасної сплати суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів), пунктом 6 частини 11 статті 25 Закону N 2464 передбачено застосування штрафу до платника єдиного внеску у розмірі 10 відсотків таких несплачених або несвоєчасно сплачених сум. Розрахунок зазначеної штрафної санкції здійснюється за даними акта перевірки.

 

ЛИСТ ДФС УКРАЇНИ ВІД 20.05.2015 Р. №17749/7/99-99-17-03-01-17

Про надання роз’яснення (щодо ЄСВ)

Законом України від 28.12.2014 р. № 77-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці» у новій редакції викладено Закон України від 23.09.99 р. № 1105-XIV «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 1105).

Відповідно до частини першої ст. 30 Закону № 1105 матеріальне забезпечення у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), призначається та надається за основним місцем роботи (крім допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомоги по вагітності та пологах, які надаються за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України).

При цьому застрахованим особам, стосовно яких страхувальником не виконано обов’язків щодо нарахування та виплати матеріального забезпечення за страховими випадками у зв’язку з відсутністю можливості встановлення місцезнаходження цього страхувальника, що підтверджується даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування та актами перевірки центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, призначення і виплата матеріального забезпечення здійснюється робочим органом Фонду за місцем реєстрації їх місця проживання чи перебування у порядку, встановленому правлінням Фонду.

Статтею 3 розділу VII Закону № 1105 установлено, що особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.

На виконання п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 р. № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» правлінням Фонду постановою від 26.12.2014 р. № 37 затверджено Порядок надання матеріального забезпечення за рахунок коштів Фонду особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції» (далі – Порядок).

Відповідно до п. 19 Порядку оригінали та засвідчені копії документів, визначені у пунктах 4 – 9 Порядку, інші документи, на підставі яких здійснювались нарахування та виплата матеріального забезпечення, зберігаються в персональній справі застрахованої особи (або одержувача допомоги) у робочому органі Фонду, який здійснив виплату матеріального забезпечення, протягом п’яти років.

Отже, з метою реалізації права застрахованих осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, на матеріальне забезпечення робочі органи Фонду на підставі поданих такими особами документів нараховують і виплачують за рахунок своїх коштів матеріальне забезпечення.

Абзацом сьомим п. 1 частини першої ст. 4 Закону України від 08.07.2010 р. № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі – Закон № 2464) визначено, що платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують допомогу по тимчасовій непрацездатності, для осіб, зазначених у п. 11 цієї частини.

Відповідно до п. 11 частини першої ст. 4 Закону № 2464 особи, які отримують, зокрема, допомогу по тимчасовій непрацездатності, також є платниками єдиного внеску.

Роботодавці є страхувальниками для осіб, що отримують допомогу по тимчасовій непрацездатності, які згідно з частиною шостою ст. 7 Закону № 2464 здійснюють нарахування єдиного внеску за таких платників за рахунок сум, на які єдиний внесок нараховано.

Таким чином, оскільки Фонд соціального страхування України не є роботодавцем для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, то допомога по тимчасовій непрацездатності, що виплачується за рахунок коштів зазначеного Фонду, не є базою нарахування та утримання єдиного внеску.